Основні компоненти УФ-чорнила включають пігменти, олігомери, мономери (реакційноздатні розріджувачі), фотоініціатори та різні добавки.
Природа процесу флексографічного друку диктує, що використовувані УФ-чорнила не повинні мати надмірно високу в'язкість. Традиційні флексографічні чорнила, незалежно від того, на основі розчинників чи на водній основі покладаються на велику кількість розчинників або води для регулювання в’язкості. Навпаки, УФ-флексографічні чорнила використовують реактивні розчинники для зниження в'язкості системи; отже, їх загальна в'язкість може бути вищою, ніж у флексографічних чорнил на основі розчинника. Незважаючи на те, що УФ-флексографічні фарби зазвичай мають нижчу в’язкість, ніж ті, що використовуються для трафаретного або офсетного друку, додавання пігментів має тенденцію до збільшення в’язкості, особливо якщо неефективно керувати змочуванням, дисперсією та стабілізацією пігментів.
Пігменти відіграють вирішальну роль у реологічних властивостях чорнила, і певний ступінь тиксотропії є перевагою. Надання належних тиксотропних характеристик флексографічним фарбам допомагає запобігти флокуляції та осіданню пігменту, тим самим покращуючи придатність до друку.
